Церкву зведено 1131-1135 рр. сином Володимира Мономаха, великим київським князем Мстиславом, освячено 1136 р. за часів правління його брата Ярополка. Вона являла собою шестистовпний, триабсидний храм, увінчаний банею. Найголовнішою прикрасою церкви, її святинею була ікона Богородиці Пирогощі. Є кілька гіпотез, що намагаються розкрити таємницю назви — Пирогоща. Наприклад, одні дослідники вважають, що назва складається з двох слів: „піро" - жито, борошно й „гоща" - гість, купець. Оскільки храм стояв у центрі торжища, де відбувалася торгівля хлібом (зерном, борошном), то й назва у храма була відповідною. Деякі вчені пов'язують назву церкви з власним ім'ям Пирогостя, ймовірно багатого боярина чи купця, який подарував храму цю ікону. Але більшість дослідників зійшлося на іншому тлумаченні назви. Як відомо, з Царгорода до Києва привезено було дві ікони: так звану Володимирську Богоматір і Богородицю Пирогощу. Обидві є копіями з ікон знаменитого Влахернського монастиря. Вежі цього монастиря, грецькою мовою „пірос", були зображені на іконі Богоматері Пирогощі, – звідси й походить назва ікони й церкви.

Кілька разів церква зазнавала реконструкції. Храм мав значення міського громадського центру. У ньому зберігався магістратський архів, поряд

відбувалися урочисті церемонії.

. 1935 року церкву було знищено. Ретельних досліджень і обмірів пам'ятки перед її зруйнуванням не було проведено. До нашого часу від церкви збереглися лише підмурки і рештки нижньої частини стін, а також фотографії і доволі схематичні обміри, зроблені напередодні її зруйнування.

1988 року газетою "Вечірній Київ" було оголошено конкурс на проект "відновлення" церкви Успіння Богородиці Пирогощої "з метою влаштування в ній музею "Слова про Ігорів похід". Кілька років, поки з'ясовувалися стосунки в авторському колективі та визначалося від опадів і морозів в очікуванні своєї долі. Аж поки нарешті влітку-восени 1996 року майже все старе мурування Пирогощої було знищено, а заразом були знищені й поховання біля північної стіни церкви. У 1997–1998 роках за проєктом архітектора Юрія Асєєва здійснено відтворення пам'ятки у формах XII століття. Питання достовірності реконструкції залишається відкритим.

Зараз храм передано Українській православній церкві Київського патріархата.