Київський річковий порт. Судноплавство на Дніпрі має свою понад тисячолітню історію. На думку багатьох вчених, Київ завдячує своєму виникненню та активному розвитку саме вигідному розташуванню почайнинської гавані на карті торговельних шляхів тогочасного світу. Про неї часто згадує літопис — княгиня Ольга пропонує постояти імператорові у річці, як вона у Суді. Залишки дерев’яних портових конструкцій знайдені під час археологічних досліджень 2007 р. поруч із млином Бродського. Матеріали археологічних пошуків дозволяють припустити, що давньоруська пристань розташовувалася у природній гавані. Її утворювала річка Почайна між сучасними вулицею Боричів Тік та територією Поштової площі. Окрім пристані, тут існували приміщення, де купці могли зупинятися на відпочинок, лагодити або змінювати засоби пересування, продавати свої товари й набувати продукцію місцевого населення. Вочевидь київський порт існував упродовж всього існування міста. Десь поряд знаходився міст через Дніпро побудований Володимиром Мономахом.

XIX століття з його технічним прогресом збільшило значення київського порту. Так, у/У 1842 р. вперше у районі нинішньої пристані пришвартувався пароплав. У 1897–1899 рр. на березі Дніпра побудували Київську гавань. Сюди припливали пароплави та баржі з лісом, зерном, сіллю та рудою, адже на Подолі збільшувалося число промислових підприємств. Контори пароплавств, що займалися перевезенням вантажів та пасажирів, розташовувались поруч, на теперішній вулиці Сагайдачного. Але приватні господарі забудовували прилеглу до неї територію хаотично, без урахування особливостей місцевості. Внаслідок цього проходи та проїзди вздовж берега були тісними й незручними для користування. Увагу на необхідність реконструкції прибережної смуги звернули лише в 1920–1930-х рр. Склади та інші приміщення, що стояли тут, було перенесено на околиці міста, а вздовж Дніпра споруджено широку трасу з річковими причалами.

Річковий вокзал, що діє й нині, було споруджено у 1957–1961 рр. (проєкт архітекторів В. Гопкало, М. Ладного, Г. Слуцького). В об’ємно-просторовому рішенні вдало використано перепад рельєфу і створено своєрідний символ — споруда нагадує великий корабель, що пристав до берега. З боку площі вокзал має два поверхи, з боку річки — чотири. Цоколь будівлі обличкований полірованим гранітом, стіни — інкерманським каменем. У центральній частині вокзалу підноситься кругла вежа зі шпилем, який прикрашає позолочена каравела, що править одночасно і за флюгер. Одночасно вокзал може прийняти 550 пасажирів.