Південний палац виявлений біля південно-східного кута Десятинної церкви ще у 1868 р. її священиком – П. Гороновським . При земляних роботах 1893 р. старовинні фундаменти знову були відкриті. Перша графічна реконструкція плану розташування палацу щодо інших будівель комплексу з’явилася після розкопок С. Вельміна в 1914. На плані, складеному С. Вельміним, споруда є прямокутною будівлею розмірами 45×11,5 м, що складається з великого прямокутного приміщення, фланкованого квадратними камерами . Фундаменти закладені відносно неглибоко (60 см), товщина стін складала 170 см. На думку Ю. Асєєва, в центральному приміщенні розташовувався великий зал, а в бокових – башти зі сходами на другий поверх . Розкопки виявили також великі завали тиньку з фресковим живописом, уламки мозаїчних панно, шиферні плити, а також різноманітний господарський інвентар. Д. Мілєєв та С. Вельмін вважали, що палац споруджений раніше Десятинної церкви, так як його планування не співпадало з орієнтацією соборного храму. Цікавою рисою цієї пам’ятки є повна відсутність контрфорсів, що зближує його зі Східним палацом.

Більшість дослідників давнього Києва схильні інтерпретувати Південний палац як гридницю – парадну залу київських князів . Гридниці неодноразово згадуються літописами як споруди палацових комплексів Х–ХІ ст. Так, про гридницю князя Володимира Святославича літописець повідомляє наступним чином: «…по вся неделя устави на дворе в гриднице пир творити и пирходити боляром, и гридем, и съцькым, и десяцькым, и нарочитым мужем, при князи и без князя» .

Згадують дружинні приміщення і східні джерела. Так, арабський письменник Ібн Фадлан розповідає про тронний зал руського князя, де могло розміститися 400 воїнів . Про багате парадне приміщення великого князя Ярослава Володимировича йдеться в одній із скандинавських саг . На думку Б. Рибакова, загальновідомі билинні бенкети Володимира Святославича були пережитком дружинної демократії, саме на них відбувалося вербування воїнів до князівської дружини .