Десяти́нна це́рква, або Це́рква Успіння Пресвято́ї Богоро́диці — християнська церква, зведена на Старокиївській горі в Києві в 989—996 роках. Присвячена Успінню Пресвятої Богородиці. Вважається першою кам'яною церквою Київської Русі. Церкву зруйновано під час монгольського штурму Києва 1240 року. Залишки фундаменту Десятинної церкви разом із містом Володимира є пам'яткою національного значення. Розташовувалася біля міських воріт.

Споруджено Десятинну церкву в 989—996 роках на території Київського дитинця князем Володимиром Святославичем, який на її побудову та утримання виділив десяту частину своїх прибутків — десятину, звідки й походить назва церкви.

Десятинна церква була хрестовокупольним шестистовпним кам'яним храмом. На початку XI століття постраждала від великої пожежі. Згодом її відбудували та оточили з трьох боків галереями. Десятинну церкву оздоблювали мозаїки, фрески, різьблені мармурові та шиферні плити. Ікони, хрести та церковний посуд було привезено з Херсонеса Таврійського. Окрім головного престолу, церква мала ще два приділи — святих Володимира та Миколая.

У період феодальної роздробленості Русі церква часто страждала від князівських міжусобиць. Так, у 1169 році Десятинну церкву пограбували війська Андрія Боголюбського, а в 1203 року — Рюрика Ростиславича. 6 грудня 1240 року орди хана Батия, захопивши Київ, зруйнували Десятинну церкву. Археологічні дослідження показали, що у XII столітті частина її стін була перекладена. Деякі дослідники припускають, що на момент облоги церква вимагала ремонту після землетрусу.

Майже два століття вона перебувала в руїнах, на яких було збудовано невеличкий дерев'яний храм Миколи Десятинного. Деякі, вцілілі на той час, частини храму були використані для будівництва римо-католицького кафедрального костелу на Подолі.

У «Списку міст руських далеких і близьких» (1390-ті) вказується, що «святая Богородиця десятинная, камена, была о полутретьятцати версѣх».

.