Пам’ятка є зразком рядової монастирської забудови початку ХХ ст.

Будівля «Г»-подібна в плані, цегляна, двоповерхова, з підвалом. Планування секційне, коридорного типу з однобічним розташуванням приміщень. Перекриття пласкі. Фасади оформлено у «цегляному стилі» з використанням карнизів нескладного профілю та мотивів сухариків. Перший поверх рустований.

Корпус побудовано у 1902–1903 рр. за проектом архітектора Є. Єрмакова на місці розібраних корпусів ХVІІІ–ХІХ ст.

Будівля зазнала незначних пошкоджень у 1920 та 1943 роках. Після проведеного у 1926–27 рр. ремонту, до 1938 р. тут містилася визначна музейна збірка – Музей України (збірка П. Потоцького).

У повоєнні роки на першому поверсі містилися різні установи, згодом дирекція Заповідника, на другому – фонди Заповідника, які наразі займають весь корпус.

Ремонтно-реставраційні роботи проводилися у 1973–1974 рр.