Кладовище Різдво-Богородицького бастіону

Києво-Печерський монастир з давніх часів був своєрідним некрополем.

Про стародавні лаврські поховання писав у 1886 році блюститель Дальніх печер ігумен Артемій: "Місцевість, навколо Різдвобогородицької церкви Дальніх печер, має історичне значення в тому відношенні, що вона, по приході з Афонської гори Св. засновника Лаври - Антонія Печерського, спочатку вибрана була їм для святих його подвигів. Згодом, цей пагорб покоїв посмертні залишки і таких осіб, які по волі Божій залишаються для світу невідомими, але були сучасниками Преподобних Отців і поділяли з ними труди подвижничества. Надалі, протягом минулих століть, були також поховані багато з тих осіб, які, хоча і не належали до чернечої корпорації, але зробили значні пожертви та надали користь для святої обителі".

З часом вільних місць для поховань на лаврській території залишалося все менше й менше. Духовне ж начальство обителі змушене було вводити нові обмеження для бажаючих знайти після скону вічний спокій на святих схилах. А після початку зведення оборонних споруд Нової Печерської фортеці питання про збереження кладовищ на Ближніх і Дальніх печерах постало дуже гостро. Згідно прохання митрополита Філарета фортечний мур вирішено було перенести за межі кладовища. Звісно, число нових поховань тут постійно скорочувалося. Єдиним виключенням були особи архієрейського сану.

Серед похованих на кладовищі Різдво-Богородицького бастіону багато архімандритів Києво-Печерської лаври: Антоній (Петрушевський) (1828-1912 рр.); Амвросій (Булгаков) (1845-1920 рр.); Димитріан (Щербак) (1864-1921 рр.); Іоіль (Воскобойников) (1729-1816 рр.); Каліст (Стефанов) (1724-1792 рр.); Микола (Дробязгін) (1847-1922 рр.); архієпископ Астраханський та Ставропольський Варлаам (Леницький) (кін. ХVІІ ст.-1741 р.); соборний лаврський духівник ієромонах Феодосій (1742-1825 рр.).

Також чимало поховань відомих воєначальників. Імена похованих на території Києво-Печерської лаври знаменитих людей нагадують про героїчне минуле нашого народу.