Починаючи з періоду князювання Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.) й упродовж багатьох століть Софійський майдан мав значення одного з громадських і торговельно-економічних центрів міста. Саме тут у 1036 р. Ярослав ущент розгромив дикі орди кочівників-печенігів, які понад 100 років тривожили Русь і Київ своїми набігами

За доби Київської Русі тут вирували віча - народні зібрання з приводу найважливіших подій, у ХУІ-ХІХ ст. відбувалися ярмарки. На цій площі кияни зустрічали урочисті в'їзди князів, царів, митрополитів, іноземних послів, у 1648 р. - гетьмана Б. Хмельницького після перемоги над польсько-шляхетським військом. Софійська площа неодноразово ставала місцем проведення народних зібрань і демонстрацій, пов'язаних з національно-визвольними змаганнями українського народу, його багатовіковим виборюванням незалежності, державності, соборності, прав на існування національної культури. 9 березня 1914 р. кияни прийшли сюди на знак протесту проти заборони російським царатом урочистостей з нагоди 100-річчя від дня народження Т. Шевченка; у березні 1917 р. тут проходила загальна маніфестація і мітинг на підтримку Української Центральної Ради, народні зібрання, на яких було проголошено Універсали УЦР; у грудні 1918р.- молебен і парад військ Директорії. У серпні 1991 р. на площі відбулося народне віче на підтримку незалежності України. У липні 1995 р. біля головного входу до Софійського собору було поховано митрополита Володимира - предстоятеля Української Православної Церкви Київського патріархату, Патріарха Київського і всієї Русі-України